The Artwork
На що ви насправді дивитеся в «Таємній вечері»
Це не фреска, вона почала руйнуватися майже одразу і вціліла під час бомбардування у Другій світовій війні лише випадково. Ось що насправді зображено на тій стіні.
Check dates and availability ↗«Таємна вечеря» — ключові факти
| Aspect | Detail |
|---|---|
| Artist / date | Leonardo da Vinci, c. 1495-1498 |
| Dimensions | 460 x 880 cm (4.6 x 8.8 m) |
| Technique | Темпера та олія на сухій штукатурці — не справжня фреска |
| Restoration | 1977/78–1999, під керівництвом Пінін Брамбілли Барчілон; відкрито 28 травня 1999 року |
| WWII | Трапезна була зруйнована бомбардуванням у серпні 1943 року; стіна з фрескою вціліла, захищена мішками з піском |
| Opposite wall | «Розп'яття» Джованні Донато Монторфано, 1495 рік, справжня фреска |
Це не фреска — і саме цей факт пояснює все інше
Один із найстійкіших міфів про «Таємну вечерю» полягає в тому, що це фреска. Це не так. Справжня фреска означає живопис по вологій штукатурці, який у процесі висихання зв'язує пігмент зі стіною і відзначається надзвичайною довговічністю. Леонардо ж писав темперою по сухій штукатурці, поверх ґрунту з гіпсу, смоли та мастики. Цей вибір дозволив йому працювати повільно, вносити правки в деталі та контролювати найтонші нюанси світлотіні так, як ніколи не дозволяє швидко висихаюча волога штукатурка фрески, — але це означало, що фарба лежала на поверхні, а не зливалася зі стіною, пожертвувавши тією довговічністю, яку зазвичай забезпечує фресковий живопис.
Руйнування почалося майже одразу
Компроміс, на який Леонардо пішов заради більшого художнього контролю, одразу ж обернувся реальною ціною. Відшарування фарби стало помітним уже приблизно через двадцять років після завершення роботи — до 1517 року, а письмове свідчення 1582 року описує розпис як уже зруйнований. Це не було повільне згасання протягом століть, яке помітили лише недавні покоління, — сучасники та майже сучасники фіксували його руйнування ще за життя Леонардо і невдовзі після. Це разючий контраст із невмирущою славою самого образу, і це прямий наслідок нетрадиційної техніки живопису по сухій штукатурці, описаної вище.
Написана приблизно між 1495 та 1498 роками, у величезному масштабі
Леонардо працював над розписом у трапезній Санта-Марія-делле-Граціє приблизно з 1495 по 1498 рік. Це воістину масштабний твір — 460 на 880 сантиметрів, тобто 4,6 на 8,8 метра, — що вкриває торцеву стіну обідньої зали, для якої він і був створений. Коли стоїш перед ним, масштаб стає частиною того, що відрізняє цей досвід від огляду станкової картини в рамі в галереї: він був задуманий як архітектурний центр композиції для ченців, які трапезували саме в цій залі, а не як переміщуваний витвір мистецтва, і сама зала й донині залишається частиною цього враження.
Як він пережив авіаналіт часів Другої світової війни — випадково
У серпні 1943 року авіаналіт союзників знищив більшу частину трапезної, включно з її дахом. Стіна, на якій розміщено «Таємну вечерю», вціліла, але не завдяки якомусь особливому задуму — доглядачі будівлі ще в 1940 році, за роки до нальоту, обклали цю конкретну стіну мішками з піском і риштуванням як загальний воєнний захід, а не як цілеспрямоване зусилля врятувати розпис. Навіть переживши вибух, стіна залишалася відкритою впливу повітря та негоди приблизно два роки, поки трапезна стояла пошкодженою, що додало ще більшого навантаження на й без того тендітну мальовану поверхню.
Реставрація 1999 року: очищення, а не переписування
Масштабна реставрація тривала з 1977/78 по 1999 рік під керівництвом реставраторки Пінін Брамбілла Барчілон, і її результат було представлено 28 травня 1999 року. Важливо розуміти, що саме зробила ця реставрація: вона зняла століття пізніших записів, бруду та попередніх, зроблених із добрими намірами, але руйнівних втручань, оголивши те, що залишилося від оригінальної поверхні Леонардо під ними. Вона не переписувала й не відтворювала втрачені ділянки. Видимий результат тьмяніший і більш фрагментарний, ніж яскравий образ, який часто відтворюють у книжках, але це значно точніше вікно в те, що насправді написав Леонардо, ніж будь-коли була переписана версія.
Непримітна стіна навпроти
Навпроти «Таємної вечері», на протилежній стіні трапезної, розміщено «Розп'яття» Джованні Донато Монторфано, написане 1495 року як справжня фреска — і, що доречно, у значно кращому стані, ніж експериментальна техніка Леонардо на іншому боці зали. У нижніх кутах цієї роботи вміщено портрети родини Сфорца, які зазвичай приписують Леонардо і які були додані по сухій штукатурці в той самий крихкий спосіб, що й його головний твір: Людовіко іль Моро, Беатріче д'Есте та їхні сини, хоча ці постаті нині ледве розрізнити. Легко просто пройти повз цю стіну, але вона дає змогу безпосередньо й наочно порівняти довговічність фрески з технікою по сухій штукатурці, яка зробила шедевр Леонардо таким уразливим. Квитки на вхід без черги, щоб побачити обидві стіни, продає лише сам музей через cenacolovinciano.org.